- оповісник
- -а, ч.Той, хто оповіщає кого-небудь про щось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
оповісник
Смотреть что такое "оповісник" в других словарях:
оповісник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
оповісниця — і. Жін. до оповісник … Український тлумачний словник
герольд — Герольд: в середні віки: вісник, глашатай, парламентер, церемоніймейстер при дворі великих феодалів [30] оповісник, розпорядник на святах, парламентер [8] … Толковый украинский словарь
бохтар — бахти/р, я/, ч., діал. Оповісник, вістовець … Український тлумачний словник
герольд — а, ч. Глашатай, оповісник при дворах феодальних правителів, а згодом при дворах європейських монархів … Український тлумачний словник
глашатай — я, ч. 1) іст. Те саме, що оповісник. 2) чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що небудь і бореться за його здійснення … Український тлумачний словник
кадукей — я, ч., міф. У греків та римлян – жезл оповісників волі богів, атрибут Гермеса … Український тлумачний словник
окличник — а, ч., рідко. Те саме, що оповісник … Український тлумачний словник
бахтир — іменник чоловічого роду, істота оповісник діал … Орфографічний словник української мови
бохтар — іменник чоловічого роду, істота оповісник діал … Орфографічний словник української мови
